У фільмі “Внутрішня імперія” режисер Девід Лінч розповідає про акторку Ніккі Грейс, яка отримує роль у загадковому фільмі, але зйомки перетворюються на кошмар. У стрічці використовується цифрова камера, що створює психоделічну текстуру кадру, схожу на сон або відео зі спогадів. Фільм не пояснює себе, він просто існує, як стан, і стає справжнім викликом для уяви.
Також розповідається про інші незвичайні фільми, такі як “Тецуо: Залізна людина”, “Сінгапурський слінг”, “Селіна і Жюлі зовсім забрехалися”, “П’єро-боєць”, “Шрамм”, “Дивний колір сліз твого тіла”, “Людська багатоніжка”, “Поле в Англії”, та “Місто загублених дітей”. Ці фільми відзначаються своєю незвичайністю, експериментами з формою та сюжетом, а також викликають глядачів на нові способи сприйняття кіно.
